Адаптивність і пластичність гібридів жита озимого – шлях до стабільного врожаю у Правобережному Лісостепу України
DOI:
https://doi.org/10.32636/01308521.2026-(79)-2-7Ключові слова:
жито озиме, гібриди, врожайність, екологічна пластичність, стабільність, коефіцієнт регресії, Si²Анотація
Метою дослідження було оцінити рівень урожайності, екологічної пластичності, стабільності, а також морфологічні та господарсько-цінні ознаки гібридів жита озимого з метою виділення найбільш перспективних генотипів для впровадження у виробництво та подальшого використання в селекційних програмах. Польові дослідження проводили у 2021–2025 рр. в умовах Центрального Правобережного Лісостепу України на полях Верхняцької дослідно-селекційної станції Інституту біоенергетичних культур і цукрових буряків НААН України. Щороку вивчали 37–58 гібридних комбінацій у конкурсному сортовипробуванні за загальноприйнятими методиками. Оцінку адаптивності здійснювали за моделлю Еберхарта–Рассела з використанням коефіцієнта регресії (bi) та середньоквадратичного відхилення (Si²). Умови років істотно відрізнялися за гідротермічними показниками, що зумовило варіабельність урожайності. Ефект року коливався від –1,9 до +0,9, при цьому найменш сприятливим був 2022/2023 рік. Урожайність гібридних комбінацій за період досліджень змінювалася в межах
5,6–11,3 т/га, середня максимальна становила 10,2 т/га, коефіцієнт варіації – 9,5 %, що свідчить про відносно високу стабільність продуктивності кращих генотипів. Більшість досліджуваних гібридів характеризувалися високою екологічною пластичністю (bi = 0,90–1,10). Найбільш стабільними (Si² ≤ 0,30) виявилися Волонтер, Хлібна Нива, Р-5/22 та Амей. Найвищу середню врожайність забезпечили гібрид на фертильній основі «Хлібна Нива» (9,38 т/га) та гібридні комбінації Волонтер (9,26 т/га) і
D/S-7 (9,16 т/га). Встановлено значну диференціацію зразків за морфологічними ознаками: висота рослин становила 87–146 см, натура зерна – 598–722 г/л, маса 1000 зерен – 31,1–51,4 г. Більшість гібридів характеризувалися середнім або підвищеним рівнем стійкості до бурої та стеблової іржі. За результатами комплексної оцінки найбільш перспективними для вирощування в умовах Правобережного Лісостепу України та подальшої селекційної роботи визначено гібрид «Хлібна Нива» та гібридні комбінації Волонтер, Амей, М-15 і D/S-7.
Посилання
1. Гончаренко А. А. Современные возможности улучшения качеств зерна озимой ржи методом селекции. Селекція і насінництво. 2011. № 100. С. 24–36.
2. Деревянко В. П., Егоров Д. К. Актуальные вопросы гетерозисной селекции озимой ржи. Харків : Інститут рослинництва ім. В. Я. Юр’єва УААН, 2008. 152 с.
3. Здрилько А. Ф., Адамчук Г. К., Крайнюк Н. А. Методика скрещивания растений ржи при изучении цитоплазматической мужской стерильности. Селекция и семеноводство. 1978. Вып. 38. С. 16–20.
4. Кириченко В. В. Селекція польових культур. Харків, 2008. 384 с.
5. Мазур З. О., Корнєєва М. О. Мінливість господарсько-цінних ознак нового сорту озимого жита Вальс в умовах Лісостепу України. Матеріали ІХ Міжнар. наук.-практ. конф. Центральне, 2021. 126 с.
6. Мазур З. О., Корнєєва М. О. Фенотиповий прояв господарсько-цінних ознак нового сорту жита озимого Вальс. Генетика і селекція в сучасному агрокомплексі : матеріали VII Всеукр. наук.-практ. конф. Умань, 2022. С. 98–99. https://genetics.udau.edu.ua/assets/files/01.01.2021-2022-konferen-parievi-chitannya/selekciya-08.05.2022-2.pdf.
7. Методика проведення кваліфікаційної експертизи сортів рослин на придатність до поширення в Україні. Загальна частина / за ред. С. О. Ткачика. Вінниця, 2016. 117 с. https://sops.gov.ua/uploads/page/5a5f413bb9be6.pdf.
8. Методические рекомендации по применению математических методов для анализа экспериментальных данных по изучению комбинационной способности / В. Г. Вольф и др. Харьков, 1980. 75 с.
9. Методологія оцінювання стійкості сортів пшениці проти шкідників і збудників хвороб / С. О. Трибель та ін. Київ : Колобіг, 2010. 392 с.
10. Основи наукових досліджень в агрономії / В. О. Єщенко та ін. Київ : Дія, 2005. 288 с.
11. Becker H. C., Leon J. Stability analysis in plant breeding. Plant Breeding. 1988. Vol. 101, No. 1. P. 1–23. https://doi.org/10.1111/j.1439-0523.1988.tb00261.x.
12. Beil G. M., Atkins R. E. Inheritance of quantitative characters in grain sorghum. Iowa State Journal of Science. 1965. Vol. 39. No. 3. P. 165–179.
13. Blum A. Plant breeding for water-limited environments. New York : Springer, 2011. https://doi.org/10.1007/978-1-4419-7491-4.
14. Breeding progress, environmental variation and correlation of winter rye yield and quality traits / F. Laidig et al. Crop Science. 2017. Vol. 57. No. 6. P. 3034–3044. https://pubmed.ncbi.nlm.nih.gov/27796431/
15. Ceccarelli S. Adaptation to low/high input cultivation. Euphytica. 1996. Vol. 92. No. 1–2. P. 203–214. https://doi.org/10.1007/BF00022846.
16. Cooper M., Hammer G. L. Plant adaptation and crop improvement. Field Crops Research. 1996. Vol. 49. No. 1. P. 1–13. https://agris.fao.org/search/en/providers/122535/records/65ddf8690f3e94b9e5c87409.
17. Eberhart S. A., Russell W. A. Stability parameters for comparing varieties. Crop Science. 1966. Vol. 6. No. 1. P. 36–40. https://doi.org/10.2135/cropsci1966.0011183X000600010011x.
18. Fischer R. A., Maurer R. Drought resistance in wheat cultivars // Australian Journal of Agricultural Research. 1978. Vol. 29. No. 5. P. 897–912. https://doi.org/10.1071/AR9780897.
19. Kang M. S. Simultaneous selection for yield and stability. Crop Science. 1993. Vol. 33. No. 1. P. 18–21. https://doi.org/10.2134/agronj1993.00021962008500030042x.
20. Lopes M. S., Reynolds M. P. Partitioning of assimilates under stress. Field Crops Research. 2010. Vol. 119. No. 2–3. P. 147–156. https://doi.org/10.1071/FP09121?urlappend=%3Futm_source%3Dresearchgate.net%26utm_medium%3Darticle
21. Miedaner T., Geiger H. H. Biology, Genetics, and Management of Ergot (Clavicepsspp.) in Rye, Sorghum,
and Pearl Millet. Ergot Alkaloids: Chemistry, Biology and Toxicology. 2015. Vol. 7. No. 3. P. 659–678. https://doi.org/10.3390/toxins7030659.
22. Piepho H. P. Methods for comparing the yield stability of cropping systems. Journal of Agronomy and Crop Science. 1998. Vol. 180. No. 4. P. 193–213. https://doi.org/10.1111/j.1439-037X.1998.tb00526.x.
23. Tollenaar M., Lee E. A. Yield potential and stress tolerance in cereals. Field Crops Research. 2002. Vol. 75. No. 2. P. 161–169. https://doi.org/10.1016/S0378-4290(02)00024-2.
24. Weng Y., Lazar M. D. Amplified fragment length polymorphism- and simple sequence repeat-based molecular tagging and mapping of greenbug resistance gene Gb3 in wheat. Plant Breeding. Vol. 121. Issue 3. P. 218‒223. https://doi.org/10.1046/j.1439-0523.2002.00693.x.
25. Wilde, P., Miedaner, T. Hybrid Rye Breeding. The Rye Genome. Compendium of Plant Genomes. Springer, Cham, 2021. P. 13–41. https://doi.org/10.1007/978-3-030-83383-1_2.
26. Yan W. GGEbiplot analysis: A graphical tool for breeders. Agronomy Journal. 2003. Vol. 93. No. 5. P. 1111–1118. https://doi.org/10.2134/agronj2001.9351111x.
Завантаження
Опубліковано
Номер
Розділ
Ліцензія
Авторське право (c) 2026 Зоя МАЗУР (Автор)
Ця робота ліцензується відповідно до ліцензії Creative Commons Attribution-NonCommercial 4.0 International License.
