Трансгресивна мінливість у гібридних популяціях F2 пшениці ярої Triticum aestivum L. та Triticum durum Desf. за елементами продуктивності колосу
DOI:
https://doi.org/10.32636/01308521.2024-(76)-1-8Ключові слова:
пшениця м’яка та тверда яра, гідротермічний режим, елементи продуктивності, частота та ступінь трансгресіїАнотація
За результатами досліджень встановлено широкий спектр морфобіотипів за елементами продуктивності колосу, який у кількісному вираженні суттєво змінювався залежно від ознаки та конкретної комбінації схрещування. Ознака «довжина колосу» в батьківських рослин варіювала в межах 8,8–11,3 см у пшениці м’якої та 6,3–10,8 см – твердої ярої, в F2 цей показник сягав відповідно 9,5–11,1 та 5,8–10,9 см. Кількість зерен у колосі в батьківських рослин варіювала в межах 31,8–58,3 шт. у пшениці м’якої ярої та 31,1–46,2 шт. – твердої ярої, в F2 цей показник сягав 30,5–46,7 та 27,9–35,1 шт. Виділено найбільш цінні гібридні комбінації пшениці м’якої ярої, які мають високий ступінь і частоту трансгресії за кількістю зерен у колосі, зокрема:
Секе / Chaichum 236, Буляк / Moyin 1, Verbena / Gingchun 533, Каменка / Gaoxaan 33. Позитивні трансгресії за масою зерна з колосу у пшениці м’якої відзначено у трьох (37,5 %) гібридних комбінацій та негативні ‒ у п’яти (62,5 %); у пшениці твердої лише одна гібридна комбінація проявила позитивну трансгресію в F2. Виділено гібридні комбінації за елементами продуктивності колосу з високим ступенем та частотою трансгресії пшениці м’якої: Каменка / Gaoxaan 338, Verbena / Gingchun 533,
Секе / Chaichum 236 та твердої ярої: Леукурум 19-01 / Деміра, Леукурум 18-01 / Fradur (N8 607). Варто відзначити, що селекційну цінність становлять гібриди, які мали проміжне положення чи були на рівні кращої батьківської форми, особливо в комбінаціях з суттєвою різницею за проявом ознак між батьками.
Посилання
1. Базалій В. В., Бойчук І. В. Трансгресивна мінливість гібридів пшениці м’якої озимої і її використання в селекції. Таврійський науковий вісник. 2012. № 78. С. 3–8.
2. Васильківський С. П., Кочмарський В. С. Селекція і насінництво польових культур : підручник. Миронівка, 2016. 376 с.
3. Власенко В. А. Оцінка адаптивності сортів пшениці м’якої ярої. Сортовивчення та охорона прав на сорти рослин. 2006. № 4. С. 93–103. URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/stopnsr_2006_4_16.
4. Воскресенская Г. С., Шпота В. И. Трансгрессия признаков у гибридов Brassica и методика количественного учета этого явления. Доклады ВАСХНИЛ. 1967. № 7. С. 18–19.
5. Генетичний контроль і рекомбінація ознак стійкості до вилягання у гібридів пшениці озимої за різних умов вирощування / В. В. Базалій та ін. Аграрні інновації. 2020. Вип. 4. С. 87–93. https://doi.org/10.32848/agrar.innov.2020.4.13.
6. Гудзенко В. М., Поліщук Т. П., Бабій О. О. Комбінаційна здатність та параметри генетичної варіації за масою 1000 зерен ячменю багаторядного озимого в Лісостепу України. Миронівський вісник. 2017. Вип. 4. С. 15–26. https://doi.org/10.31073/mvis201704-02.
7. Лозінська Т. П. Формування елементів продуктивності нових сортів пшениці м’якої ярої в умовах Лісостепу України. Агробіологія. 2013. № 10. С. 22–25.
8. Лозінський М. В., Устинова Г. Л., Філіцька О. О. Фенотипова і генотипова мінливість маси зерна основного колосу у різних за скоростиглістю сортів пшениці м’якої озимої. Аграрна освіта та наука: досягнення та роль, фактори росту. Інноваційні технології в агрономії, землеустрої, лісовому та садово-парковому господарстві : матеріали Міжнар. наук.-практ. конф. (м. Біла Церква, 30 жовт. 2020 р.). Біла Церква, 2020. С. 17–19.
9. Методика проведення експертизи сортів рослин групи зернових, круп’яних та зернобобових на придатність до поширення в Україні / за ред. С. О. Ткачик. 3-тє вид., пер. і доп. Вінниця : ФОП Корзун Д. Ю., 2016. 82 с.
10. Методика селекційного експерименту (у рослинництві) / Е. Р. Ермантраут та ін. Харків, 2014. 229 с.
11. Орлюк А. П., Базалий В. В. Принципы трансгрессивной селекции пшеницы. Херсон, 1998. 274 с.
12. Орлюк А. П. Трансгресивна мінливість ознак продуктивності пшениці. Генетика пшениці з основами селекції. Херсон : Айлант, 2012. С. 226–235.
13 Орлюк А. П. Трансгрессивная изменчивость у озимой пшеницы и ее использование в селекции. Генетика. 1976. Т. 12, № 2. С. 15–24.
14. Порівняльний аналіз статистичних програмних продуктів для кваліфікаційної експертизи сортів рослин, придатних до поширення / Н. В. Лещук та ін. Plant Varieties Studying and Protection. 2017. Vol. 13, no. 4. P. 429–435. https://doi.org/10.21498/2518-1017.13.4.2017.117757.
15. Селекційна еволюція миронівських пшениць / В. А. Власенко та ін. Миронівка, 2012. 330 с.
16. Тищенко В. М., Томіна М. В., Дубенець М. В. Формування та мінливість ознак у пшениці м’якої озимої в стресових умовах середовища. Сортовивчення та охорона прав на сорти рослин. 2014. № 2 (23). С. 18–22. https://doi.org/10.21498/2518-1017.2(23).2014.56116.
17. Успадкування елементів продуктивності та їх трансгресивна мінливість у гібридів пшениці м’якої озимої, створених схрещуванням сортів-носіїв пшенично-житніх транслокацій / Н. С. Дубовик та ін. Миронівський вісник. 2018. Вип. 7. С. 26–38. https://doi.org/10.31073/mvis201807-03.
18. Устинова Г. Л., Самойлик М. О. Мінливість маси 1000 зерен головного колосу в сортів пшениці м’якої озимої різних груп стиглості. Аграрна освіта та наука: досягнення і перспективи розвитку : матеріали ІІ Міжнар. наук.-практ. конф. (м. Біла Церква, 4–5 берез. 2021 р.). Біла Церква, 2021. С.78–80.
19. Хоменко С. О., Федоренко М. В. Трансгресивна мінливість ознак продуктивності гібридів другого покоління пшениці твердої ярої. Селекція і насінництво. 2015. Вип. 107. С. 97–104. https://agrobiologiya.btsau.edu.ua/uk/content/transgresyvna-minlyvist-kilkosti-zeren-golovnogo-kolosu-u-populyaciyah-f2-za-gibrydyzaciyi.
20. Kaur P., Mondal S. K. Combining ability for yield and its components in durum wheat (Triticum durum Desf.) over different sowing times. The Bioscan. 2016. Vol. 11, no. 3. Р. 1937–1940.
21. Variation and transgressive variability of the stem length in F1 and F2 soft spring wheat under conditions of Forest-Steppe of Ukraine / S. Vakhnyi et al. EurAsian Journal of Biosciences. 2019. Vol. 13, iss. 2. P. 1187–1193.
Завантаження
Опубліковано
Номер
Розділ
Ліцензія
Авторське право (c) 2024 Марина ФЕДОРЕНКО, Ірина ФЕДОРЕНКО, Руслан БЛИЗНЮК (Автор)
Ця робота ліцензується відповідно до ліцензії Creative Commons Attribution 4.0 International License.
