Оцінка сортів ячменю озимого за адаптивністю до умов навколишнього середовища в конкурсному та екологічному сортовипробуванні
DOI:
https://doi.org/10.32636/01308521.2021-(69)-2-8Ключові слова:
ячмінь озимий, зразок, сорт, урожайність, кількісна ознака, пластичність, стабільність, рейтинг адаптивностіАнотація
Дослідження проводили в 2017–2019 рр. на полях лабораторії селекції зернових та кормових культур в умовах селекційно-насінницької сівозміни Інституту сільського господарства Карпатського регіону НААН у конкурсному та екологічному сортовипробуванні.
Мета нашої роботи полягала у виділенні селекційних генотипів з високими ознаками продуктивності.
Статистичну обробку експериментальних даних проводили за допомогою програми Microsoft Excel з підрахунком середніх (Z), мінімальних (min), максимальних (max) значень і розмаху варіації (R). Математичну обробку даних урожайності проводили методом дисперсійного аналізу за Б. А. Доспеховим. Для визначення фенотипової стабільності та адаптивного потенціалу сортів ячменю озимого розраховували загальну адаптивну здатність, варіанси специфічної адаптивної здатності та взаємодії генотипу і середовища, коефіцієнт компенсації і селекційну цінність.
У порівняльній оцінці досліджуваних сортів використано метод індексації, за яким ураження рослин хворобами в балах переводять у показники віддаленості від середнього значення для всіх досліджуваних зразків (індекси стійкості).
За ознакою врожайності зерна визначали пластичність (bi) і стабільність (Si2) згідно з S. A. Eberhart і W. A. Russel. Пластичність характеризує коефіцієнт регресії (ri, в інших дослідників позначається як b або bi), а стабільність – середньоквадратичне відхилення (варіанса Si2 або S2) фактичних показників від теоретично очікуваних на лінії регресії.
Рівень стійкості до стресу визначали за різницею між мінімальною і максимальною врожайністю (У2 ‒ У1). Він має від'ємне значення, і при більшій його величині стійкість до стресу вважають вищою. Характеристику сортів за стійкістю до стресу доповнює величина (У1 + У2) / 2, яка виражає ступінь відповідності між генотипом сорту і різними факторами середовища.
Найвищі показники стресостійкості було виявлено в сортів Дністер
(-2,12 т/га), Збруч (-1,99 т/га) і Буревій (1,94 т/га). Цей показник має негативне значення: чим він менший, тим вища стійкість генотипу до стресів. Середня врожайність сортів у стресових і нестресових умовах характеризує їх генетичну гнучкість. У наших дослідах високопластичними генотипами інтенсивного типу є сорти з коефіцієнтом регресії від 1,0 до 1,76. До цієї категорії увійшли сорти ячменю озимого Збруч, Дністер, Широколистий, Снігова королева, Буревій, Дев'ятий вал.
Селекційна цінность є комплексним показником, який об'єднує врожайність з рівнем адаптивної здатності генотипу і коливається в межах від 2,30 до 7,07. Вище числове значення показника означає більшу селекційну цінність. У наших дослідженнях за високою селекційною цінністю виділили сорти: Дністер (7,07), Збруч (5,60), Кормовий (4,64), Буревій (4,37), Дев'ятий вал (4,13).
Посилання
1. Адаптивні особливості генотипів вівса за кількісними ознаками якості зерна / А. Я. Марухняк та ін. Селекція і насінництво. 2013. Вип. 103. С. 42–50.
2. Біловус Г. Я., Марухняк А. Я. Екологічне сортовипробування ячменю озимого в умовах Лісостепу Західного. Передгірне та гірське землеробство і тваринництво. 2019. Вип. 66. С. 37–50.
3. Ващенко В. В., Шевченко О. О. Адаптивність і стабільність сортів ячменю ярого за показником продуктивності. Вісник Дніпропетровського ДАУ. 2013. № 1 (31). С. 11–15.
4. Влох В. Г., Тучапський О. Р. Ячмінь озимий у Західному регіоні України. Львів, 2004. 72 с.
5. Голозерний овес. Сорт Авгол / А. Я. Марухняк та ін. Передгірне та гірське землеробство і тваринництво. 2015. Вип. 57. С. 151–159.
6. Гудзенко В. М. Селекційна оцінка колекційних зразків ячменю озимого в умовах Лісостепу України. Агробіологія. 2014. Т. 2, вип. 21. С. 29–34.
7. Доспехов Б. А. Методика полевого опыта (с основами статистической обработки результатов исследований). 5-е изд., перераб. и доп. Москва : Агропромиздат, 1985. 351 с.
8. Заяць О. М., Петрина Г. І., Яремко В. Я. Особливості сортів озимого ячменю. Посібник українського хлібороба : наук.-практ. щорічник. 2012. Т. 1. С. 131–132.
9. Лінчевський А. А., Шеремет О. М. Озимий ячмінь. Озимі зернові культури. Київ : Урожай, 1993. С. 220–253.
10. Марухняк А. Я., Терлецька М. І., Пурдяк Л. С. Кластерний розподіл генотипів вівса за екологічною адаптивністю кількісних ознак продуктивності. Передгірне та гірське землеробство і тваринництво. 2019. Вип. 65. С. 77–90.
11. Методика державного випробування сортів на придатність до поширення в Україні : Загальна частина. Охорона прав на сорти рослин : офіційний бюлетень. 2003. Вип. 1, ч. 3. 106 с.
12. Методика проведення експертизи та державного випробування сортів рослин зернових, круп’яних та зернобобових культур. Охорона прав на сорти рослин : офіційний бюлетень. 2003. Вип. 2, ч. 3. 214 с.
13. Мойсеєва М. Культура у фокусі: ячмінь. Пропозиція. 2009. № 4. С. 20–21.
14. Солонечний П. М. Гомеостатичність та селекційна цінність сучасних сортів ячменю ярого. Селекція і насінництво. 2013. Вип. 103. С. 36–41.
15. Хангильдин В. В., Литвиненко Н. А. Гомеостатичность и адаптивность сортов озимой пшеницы. Научно-технический бюллетень ВСГИ. 1981. Вып. 39. C. 8–14.
16. Яковлев В. Б. Статистика. Расчеты в Microsoft Exсel. Москва, 2005. 352 с.
17. Alpha-amylase treatment increases extractable phenolics and antioxidant capacity of oat (Avena nuda L.) flour / D. Chen et al. J. of Cereal Sci. 2015. V. 65. P. 60–66.
18. Biel W., Jacyno E., Kawecka M. Chemical composition of hulled, dehulled and naked oat grains. South Afr. J. of Animal Sci. 2014. V. 44. P. 189–197.
19. Cholesterol-lowering effects of oat β-glucan: a meta-analysis of randomized controlled trials / A. Whitehead et al. Am. J. Clin. Nutr. 2014. V. 100 (6). P. 1413–1421. DOI: 10.3945/ajcn.114.086108.
20. Combining ability for grain chemistry quality traits in a white oat diallelic cross / M. Crestani et al. Euphytica. 2012. V. 185 (1). P. 139–156.
21. Daou C., Zhang H. Oat beta-glucan: its role in health promotion and prevention of diseases. Comp. Rev. in Food Sci. and Food Saf. 2012. V. 11. P. 355–365.
22. Eberhart S. A., Russel W. A. Stability parameters for comparing varieties. Crop Sci. 1966. № 6. P. 36–40.
23. Genotype-by-environment interaction and trait association in two genetic populations of oat / W. Yan et al. Crop Sci. 2016. V. 56. P. 1136–1145.
24. Hussein M. A., Bjornstad A., Aaste-veit A. H. SASG X ESTAB: A SAS program for computing genotype x environment stability statistics. Agron. J. 2000. V. 92. P. 454–459.
25. Milling of Canadian oats and barley for functional food ingredients: Oat bran and barley fibre-rich fractions / M. S. Izydorczyk et al. Can. J. Plant Sci. 2014. V. 94. P. 573–586.
26. Mohebodini M., Dehghani H., Sabagpour S. H. Stability of perfomance in lentil (Lens culinaris Medik.) genotypes in Iran. Euphytica. 2006. V. 149. P. 343–352.
27. Mohhamadi R., Pourdad S. S., Amri A. Grain yield stability of spring sunflower (Carthamus tinctorius L.). Aust. J. Agric. Res. 2008. V. 59. P. 546–553.
28. Naked oats for improving human nutrition: genetic and agronomic variability of grain bioactive components / R. Redaelli et al. Crop Sci. 2009. V. 49. P. 1431–1437.
29. Nutritional advantages of oats and opportunities for its processing as value added foods : a review / P. Rasane et al. J. of Food Sci. and Tech. 2013. V. 52. P. 662–675.
30. Oats as a functional food : a review / W. S. Ahmad et al. Univer. J. of Pharm. 2014. V. 3. P. 14–20.
31. Oat: unique among the cereals / M. S. Butt et al. Eur. J. of Nutr. 2008. V. 46. P. 68–79.
32. Othaman R. A., Moghadasian M. H., Jones P. J. Cholesterol-lowering effects of oat β-glucan. Nutr. Rev. 2011. № 69 (6). P. 299–309.
33. Peltonen-Sainio P. Productive oat ideotype for northern growing conditions. Euphytica. 1991. V. 54. P. 27–32.
34. Wood P. Oat and rye β-glucan: properties and function. Cereal Chem. 2010. V. 87. P. 315–330.
35. Zhy F., Du B., Xu B. A critical review on production and industrial application of beta-glucan. Food Hydrocol. 2016. V. 52. P. 275–288.
36. Zute S., Berga L., Vicupe Z. Variability in endosperm β-glucan content of husked and naked oat genotypes. Acta Biol. Universit. Daugavpil. 2011. № 11 (2). P. 192–200.
Завантаження
Опубліковано
Номер
Розділ
Ліцензія
Авторське право (c) 2021 М. І. ТЕРЛЕЦЬКА, Г. Я. БІЛОВУС, В. І. ПУЩАК, В. Я. ЯРЕМКО (Автор)
Ця робота ліцензується відповідно до ліцензії Creative Commons Attribution-NonCommercial 4.0 International License.
