Адаптивність сортів ячменю озимого до умов Карпатського регіону
DOI:
https://doi.org/10.32636/01308521.2025-(78)-2-9Ключові слова:
ячмінь, генотип, сорт, урожайність, кількісна ознака, стабільність, адаптивністьАнотація
Експериментальну роботу проводили у 2021–2023 рр. на полях відділу селекції сільськогосподарських культур в умовах селекційно-насінницької сівозміни Інституту сільського господарства Карпатського регіону НААН. Предметом досліджень були сорти ячменю озимого: Збруч, МІП Дарій, МІП Статус, Дев’ятий вал, Достойний, Снігова королева, Валькірія, Русин, Атлас, Еволюція, Фінола. Мета нашої роботи полягає у тому, щоб виділити сорти ячменю озимого, які найбільш пристосовані до погодних умов Карпатського регіону. Ураженість сортів ячменю озимого залежала здебільшого від видового складу збудників хвороб в агроценозі та ґрунтово-кліматичних умов. За роки дослідження стійкими (бал 6) до борошнистої роси були сорти: Збруч, Снігова королева, Дев’ятий вал. Більш сприйнятливими до ураження цим захворюванням виявилися сорти: Фінола, Атлас, Русин, Достойний. Високу стійкість (бал 7) до сітчастої плямистості листя мали сорти: Достойний, Снігова королева. Менш стійким до цього захворювання (бал 5) був сорт Валькірія. Досліджувані сорти мали високу стійкість до карликової іржі (бал 7–6). Основними елементами структури врожаю для ячменю озимого є густота продуктивного стеблостою, озерненість колоса та виповненість зерна. Кожен з цих елементів може змінюватися під дією умов навколишнього середовища. У свою чергу це впливає на величину зерна. Щупле, невиповнене та дрібне зерно має низьку якість, що є наслідком впливу несприятливих факторів зовнішнього середовища на рослину (дефіцит поживних елементів, погодні умови, пошкодження шкідниками, ураження хворобами). Найкраще співвідношення елементів урожаю відзначено у сорту Снігова королева, на що вплинули сортові особливості та здатність активно використовувати природно-кліматичні умови для розвитку й росту рослин. За довжиною колоса відзначилися сорти: Снігова королева з кількістю зерен
43 шт., найкоротший колос спостерігали у рослин сорту МІП Дарій з числом зерен 38 шт. Сорт Дев’ятий вал був максимально наближений до стандарту, а за масою 1000 зерен навіть перевищив його на 0,7 г. Сорти МІП Статус та Атлас мали найнижчу масу 1000 зерен (37,0‒37,5 г).
Посилання
1. Біловус Г. Я., Марухняк А. Я. Екологічне сортовипробування ячменю озимого в умовах Лісостепу Західного. Передгірне та гірське землеробство і тваринництво. 2019. Вип. 66. С. 38‒51. https://doi.org/10.32636/01308521.2019-(66)-3
2. Біловус Г. Я. Оцінка сортозразків ячменю озимого за стійкістю до збудників листкових хвороб та урожайністю. Вісник аграрної науки. 2022. № 3 (828). С. 20−27. https://doi.org/10.31073/agrovisnyk202203-03
3. Васильківський С. П., Кочмарський В. С. Селекція і насінництво польових культур. Миронівка, 2016. 58 с.
4. Ващенко В. В., Шевченко О. О. Адаптивність і стабільність сортів ячменю ярого за показниками продуктивності. Вісник Дніпропетровського ДАУ. 2013. № 1 (31). С. 11‒15.
5. Влох В. Г., Тучапський О. Р. Ячмінь озимий у Західному регіоні України. Львів, 2004. 72 с.
6. Гудзенко В. М., Васильківський С. П. Виведення сортів ячменю озимого, адаптованих до сучасних умов Лісостепу України. Зб. наук. пр. Уманського НУС. 2017. Вип. 90, ч. 1. С. 63–70.
7. Гудзенко В. М., Васильківський С. П. Основні напрями та завдання селекції ячменю озимого у Центральному Лісостепу України. Новітні агротехнології. 2016. № 1. C. 2. https://doi.org/10.21498/na.1(4).2016.118001
8. Гудзенко В. М. Оцінка селекційних ліній ячменю озимого за продуктивністю та адаптивністю в умовах Лісостепу України. Селекція і насінництво. 2014. Вип. 106. С. 13−23.
9. Гудзенко В. М. Розширення генетичного різноманіття для селекції ячменю в умовах центральної частини Лісостепу України. Селекція і насінництво. 2015. Вип. 107. С. 25–37.
10. Гудзенко В. М. Селекційна оцінка колекційних зразків ячменю озимого в умовах Лісостепу України. Агробіологія. 2014. № 2. С. 29–33.
11. Гудзенко В. М. Урожайність та стабільність миронівських сортів ячменю озимого. Селекція і насінництво. 2018. Вип. 113. С. 55–77.
12. Демидов О. А., Гудзенко В. М., Васильківський С. П. Вплив метеорологічних умов вегетаційного періоду на врожайність ячменю озимого в Лісостепу України. Plant Varieties Studying and Protection. 2016. № 4 (33). С. 39–44. https://doi.org/10.21498/2518-1017.4(33).2016.88670
13. Демидов О. А., Гудзенко В. М., Хоменко Л. О. Оптимізація підходів щодо оцінки морозостійкості селекційного матеріалу ячменю озимого. Миронівський вісник. 2016. Вип. 2. С. 56–68.
14. Демидов О. А., Васильківський С. П., Гудзенко В. М. Рівень вияву та зв’язок урожайності, висоти рослин і стійкості до вилягання ячменю озимого у Лісостепу. Вісник аграрної науки. 2016. № 10. С. 30–34. https://doi.org/10.31073/agrovisnyk201610-06
15. Заяць О. М., Петрина Г. І., Яремко В. Я. Особливості сортів озимого ячменю. Посібник українського хлібороба : наук.-практ. щорічник. 2012. Т. 1. С. 131–132.
16. Землеробство ХХІ століття – проблеми та шляхи вирішення / В. Ф. Камінський та ін. Київ, 2015. 272 с.
17. Лінчевський А. А., Легкун І. Б. Нове ставлення до культури ячменю і селекція в умовах зміни клімату. Вісник аграрної науки. 2020. № 9 (810). С. 34−42. https://doi.org/10.31073/agrovisnyk202009-05
18. Лінчевський А. А. Ячмінь в умовах зміни клімату. Аграрний тиждень. Україна. 2016. № 11. С. 48–51.
19. Лінчевський А. А. Ячмінь – джерело здорового способу життя сучасної людини. Вісник аграрної науки. 2017. № 12. С. 14–21. https://doi.org/10.31073/agrovisnyk201712-03
20. Методика державного випробування сортів на придатність до поширення в Україні : Загальна частина. Охорона прав на сорти рослин : офіційний бюлетень. 2003. Вип. 1, ч. 3. 106 с.
21. Методика проведення експертизи та державного випробування сортів рослин зернових, круп’яних та зернобобових культур. Охорона прав на сорти рослин : офіційний бюлетень. 2003. Вип. 2, ч. 3. 214 с.
22. Мойсеєва М. Культура у фокусі: ячмінь. Пропозиція. 2009. № 4. С. 20–21.
23. Солонечний П. М. Гомеостатичність та селекційна цінність сучасних сортів ячменю ярого. Селекція і насінництво. 2013. Вип. 103. С. 36‒41.
24. Baik B.-K., Ullrich S. Barley for food: characteristics and uses. Journal of Cereal Science. 2008. 48 (2). P. 233–242.
25. Barley: Production, Improvement, and Uses / ed. by S. E. Ullrich. Wiley-Blackwell, 2011. 661 p.
26. Biel W., Jacyno E., Kawęcka M. Chemical composition of hulled, dehulled and naked oat grains. South Afr. J. of Animal Sci. 2014. Vol. 44. P. 189–197.
27. Eberhart S. A., Russell W. A. Stability parameters for comparing varieties. Crop Sci. 1966. № 6. P. 36–40.
28. Mohammadi R., Pourdad S. S., Amri A. Grain yield stability of spring sunflower (Carthamus tinctorius L.). Aust. J. Agric. Res. 2008. Vol. 59. P. 546–553.
29. Zhu F., Du B., Xu B. A critical review on production and industrial application of beta-glucans. Food Hydrocol. 2016. Vol. 52. P. 275–288. https://doi.org/10.1016/j.foodhyd.2015.07.003
Завантаження
Опубліковано
Номер
Розділ
Ліцензія
Авторське право (c) 2025 Марія ТЕРЛЕЦЬКА, Галина БІЛОВУС, Олександр ГОРАШ, Ріта КЛИМИШИНА (Автор)
Ця робота ліцензується відповідно до ліцензії Creative Commons Attribution-NonCommercial 4.0 International License.
