Продуктивність травостою конюшини лучної залежно від системи удобрення у короткоротаційній сівозміні
DOI:
https://doi.org/10.32636/01308521.2024-(76)-1-3Ключові слова:
конюшина лучна, бобові трави, травостій , щільність, ботанічний склад, короткоротаційна сівозміна, урож, кореляціяАнотація
Дослідження травостою конюшини лучної проводилось у короткоротаційній сівозміні в умовах Західного Лісостепу. Вивчали вплив різних систем удобрення на ботанічний склад, щільність та продуктивність конюшинового травостою. Ґрунт дослідної ділянки – ясно-сірий лісовий поверхнево оглеєний. Сівозміна – чотирипільна: кукурудза на силос, ячмінь ярий з підсівом конюшини лучної, конюшина лучна, пшениця озима. Безпосередньо під травостій конюшини лучної жодних видів удобрення чи вапнування не застосовувалось. Різні види удобрення і вапнування у сівозміні вносились тільки під попередні культури. Частка конюшини лучної у травостої в середньому за два роки становила 53–82 % у першому укосі та 90–96 % у другому. Найвищий відсоток конюшини лучної (82 %) у першому укосі забезпечила органічна система удобрення (10 т гною на 1 га сівозмінної площі), а вапнування 1 н СаСО3 за гідролітичною кислотністю (Hr) (6 т/га вапна) забезпечило 81 % бобового компонента. За мінеральної системи удобрення (в дозі N65P68K68) сформувався травостій з найнижчою часткою конюшини лучної (53 %). Спостерігається вплив різних систем удобрення і вапнування на щільність травостою. Найбільшу кількість усіх пагонів травостою зафіксовано у варіанті застосування мінеральної системи удобрення (N65P68K68) – 1405 шт./м2 у першому укосі та 522 шт./м2 у другому. Найбільшу кількість пагонів конюшини лучної (385 шт./м2 у першому укосі й 301 шт./м2 у другому) відзначено у травостої за вапнування 1 н СаСО3 за гідролітичною кислотністю (Hr). Дещо меншу кількість пагонів конюшини лучної зафіксовано за органічного удобрення – 378 і 281 шт./м2 відповідно у першому і другому укосах. Спостерігається, що збільшення доз мінеральних добрив обумовлює зменшення кількості пагонів конюшини лучної. Вихід сухої маси травостою за всіх видів удобрення досліджуваної сівозміни у першому укосі був вищим за другий (57‒65 % врожаю у першому укосі та 35‒43 % в отаві). Найвищими показниками урожайності (7,1 т/га сухої маси в першому укосі та 5,1 т/га в отаві) характеризувався конюшиновий травостій, де на 1 га сівозмінної площі під попередні культури вносили мінеральні добрива в дозі N105P101K101, 1 норму вапна за Нг (6 т/га) та органічні добрива
(10 т/га гною).
Посилання
1. Бабич А. О., Кулик М. Ф., Макаренко П. С. Методика проведення дослідів з кормовиробництва і годівлі тварин. Київ : Аграрна наука, 1998. 80 с.
2. Демидась Г. І., Пророченко С. С. Визначення щільності люцернозлакового травостою залежно від видового складу та рівня мінерального живлення в умовах Правобережного Лісостепу України. Вісник уманського національного університету садівництва. 2017. № 2. С. 51‒53. https://www.visnyk-unaus.udau.edu.ua/assets/files/articles/Buleten2017/2/15.pdf.
3. Дзюбайло А. Г., Пилипів Н. І. Динаміка щільності сіяного травостою залежно від удобрення. Передгірне та гірське землеробство і тваринництво. 2022. Вип. 71 (1). С. 80‒95. https://phzt-journal.isgkr.com.ua/71-1/5.pdf.
4. Динаміка щільності бобово-злакового травостою залежно від удобрення в умовах Передкарпаття / Н. В. Карасевич та ін. Передгірне та гірське землеробство і тваринництво. 2024. Вип. 75 (1). С. 67‒82.
5. Марцінко Т. І. Вплив удобрення на продуктивність та ботаніко-господарський склад сіяних лучних агроценозів. Передгірне та гірське землеробство і тваринництво. 2020. Вип. 68 (I). С. 135‒145. https://phzt-journal.isgkr.com.ua/ua-68-1/10.pdf.
6. Марцінко Т. І. Формування сіяних лучних фітоценозів Передкарпаття залежно від удобрення. Вісник аграрної науки. 2023. № 3. С. 35‒39. https://agrovisnyk.com/pdf/ua_2023_03_05.pdf.
7. Мащак Я. І., Кобиренко Ю. О. Ефективність всівання багаторічних бобових трав у нерозроблену дернину. Корми і кормовиробництво. 2014. Вип.79 (9). C. 93–97.
8. Польовий А. М., Божко Л. Ю., Барсукова О. А. Вплив погодних умов на формування продуктивності конюшини лучної на Правобережжі Лісостепу України. Вісник Полтавської державної аграрної академії. 2021. № 2. С. 38‒45. https://www.pdau.edu.ua/sites/default/files/visnyk/2021/02/04.pdf.
9. Продуктивний потенціал лучних фітоценозів як джерело трав’яних кормів для скотарства Карпатського регіону / Л. М. Бугрин та ін. Передгірне та гірське землеробство і тваринництво. 2020. Вип. 67 (I). С. 9‒24. https://phzt-journal.isgkr.com.ua/ua-67(1)/1.pdf.
10. Рудавська Н. М., Ткачук Ю. С. Щільність сіяних фітоценозів. Передгірне та гірське землеробство і тваринництво. 2016. Вип. 59. С. 150–155.
11. Сеник І. І. Вплив удобрення на зміну щільності пагонів злаково-бобової травосумішки. Корми і кормовиробництво. 2010. Вип. 66. С. 258‒266.
12. Achievements and challenges in improving temperate perennial forage legumes / P. Annicchiarico et al. Critical Reviews in Plant Science. 2015. Vol. 34, P. 327–380. https://doi.org/10.1080/07352689.2014.898462.
13. Akbaribazm M., Khazaei M. R., Khazaei M. Trifolium pratense L. (red clover) extract and doxorubicin synergistically inhibits proliferation of 4T1 breast cancer in tumor-bearing BALB/c mice through modulation of apoptosis and increase antioxidant and anti-inflammatory related pathways. Food Science & Nutrition. 2020. Vol. 8, Issue 8. Р. 4276‒4290. https://doi.org/10.1002/fsn3.1724.
14. Anaerobic mono-digestion of lucerne, grass and forbs – Influence of species and cutting frequency / R. Wahid et al. Biomass and Bioenergy. 2018. Vol. 109. Р. 199–208. https://doi.org/10.1016/j.biombioe.2017.12.029.
15. Biochemical changes after cold acclimation in Nordic red clover (Trifolium pratense L.) accessions with contrasting levels of freezing tolerance / S. Zanotto et al. Physiologia Plantarum. 2023. Vol. 175, Issue 4. e13953. https://doi.org/10.1111/ppl.13953.
16. Bioenergy from permanent grassland – A review: 1. Biogas / A. Prochnow et al. Bioresource Technology. 2009. Vol. 100 (21). Р. 4931–4944. https://doi.org/10.1016/j.biortech.2009.05.070.
17. Eriksen J., Askegaard M., Søegaard K. Complementary effects of red clover inclusion in ryegrass–white clover swards for grazing and cutting. Grass and Forage Science. 2012. Vol. 69, Issue 2. Р. 241‒250. https://doi.org/10.1111/gfs.12025.
18. European grasslands overview: Nordic region / Á. Helgadóttir et al. Grassland science in Europe. 2014. Vol. 19. Р. 15–28.
19. Forbs enhance productivity of unfertilised grass-clover leys and support low-carbon bioenergy / W.-F. Cong et al. Scientific Reports. 2017. Vol. 7 (1). Р. 1422. https://doi.org/10.1038/s41598-017-01632-4.
20. Green Manure Comparison between Winter Wheat and Corn: Weeds, Yields, and Economics / Elina M. Snyder et al. Agronomy Journal. 2016. Vol. 108, Issue 5. P. 2015‒2025. https://doi.org/10.2134/agronj2016.02.0084.
21. Integrating Legumes as Cover Crops and Intercrops into Grain Sorghum Production Systems / B. Clark et al. Agronomy Journal. 2018. Vol. 110, Issue 4. Р. 1363‒1378. https://doi.org/10.2134/agronj2017.05.0293.
22. Intercropping red clover with intermediate wheatgrass suppresses weeds without reducing grain yield / Eugene P. Law et al. Agronomy Journal. 2021. Vol. 114, Issue 1. Р. 700‒716. https://doi.org/10.1002/agj2.20914.
23. Lee M. R. F. Forage polyphenol oxidase and ruminant livestock nutrition. Frontiers in Plant Science. 2014. Vol. 5. Р. 1–9. https://doi.org/10.3389/fpls.2014.00694.
24. Legumes for mitigation of climate change and the provision of feedstock for biofuels and biorefineries. A Review / E. S. Jensen et al. Agronomy for Sustainable Development. 2012. Vol. 32. Р. 329–364. https://doi.org/10.1007/s13593-011-0056-7.
25. Nitrogen status of functionally different forage species explains resistance to severe drought and post-drought overcompensation / D. Hofer et al. Agriculture, Ecosystems & Environment. 2017. Vol. 236. Р. 312–322. https://doi.org/10.1016/j.agee.2016.11.022.
26. Perennial species mixtures for multifunctional production of biomass on marginal land / G. Carlsson et al. GCB Bioenergy. 2017. Vol. 9 (1). Р. 191–201. https://doi.org/10.1111/gcbb.12373.
27. Potential of legume-based grassland–livestock systems in Europe: a review / A Lüscher et al. Grass and Forage Science. 2014. Vol. 69. Р. 206–228. https://doi.org/10.1111/gfs.12124.
28. Red clover for silage: management impacts on herbage yield, nutritive value, ensilability and persistence, and relativity to perennial ryegrass / D. Clavin et al. Grass and Forage Science. 2016. Vol. 72. Issue 3. Р. 414‒431. https://doi.org/10.1111/gfs.12249.
29. Red Clover. Trifolium pratense L. Phytopharmacy: An Evidence‐Based Guide to Herbal Medical Products / E. Sarah et al. 2015. Ch. 87. https://doi.org/10.1002/9781118543436.ch87.
30. Responses of mineral nutrient contents and transport in red clover under aluminum stress / Q. Yang et al. Legume Science. 2021. Vol. 3. Issue 4. e94. https://doi.org/10.1002/leg3.94.
31. Sindic C. M., Riday H. Using image object recognition to increase biomass in red clover (Trifolium pratense L.) breeding. Crop Science, 2020. Vol. 60. Р. 1770–1781. https://doi.org/10.1002/csc2.20028.
32. Steinshamn H., Nesheim L., Bakken A. K. Grassland production in Norway. Grassland Science in Europe. 2016. Vol. 21. Р. 11–813.
33. Strong mixture effects among four species in fertilized agricultural grassland led to persistent and consistent transgressive overyielding / D. Nyfeler et al. Journal of Applied Ecology. 2009. Vol. 46, Issue 3. Р. 683‒691. https://doi.org/10.1111/j.1365-2664.2009.01653.x.
34. The effects of PPO activity on the proteome of ingested red clover and implications for improving the nutrition of grazing cattle / E. H. Hart et al. Journal of Proteomics. 2016. Vol. 141. Р. 67–76. https://doi.org/10.1016/j.jprot.2016.04.023.
35. Trait characterization of genetic resources reveals useful variation for the improvement of cultivated Nordic red clover / S. Zanotto et al. Journal of Agronomy and Crop Science. 2021. Vol. 207. Issue 3. Р. 492‒503. https://doi.org/10.1111/jac.12487.
36. Walling E., Vaneeckhaute C. Greenhouse gas emissions from inorganic and organic fertilizer production and use: A review of emission factors and their variability. Journal of Environmental Management. 2020. Vol. 276, 111211. https://doi.org/10.1016/j.jenvman.2020.111211.
Завантаження
Опубліковано
Номер
Розділ
Ліцензія
Авторське право (c) 2024 Налія КОЗАК (Автор)
Ця робота ліцензується відповідно до ліцензії Creative Commons Attribution 4.0 International License.
