Урожайність кукурудзи залежно від попередника та припосівного удобрення в умовах Західного Лісостепу

Анотація

У статті наведено результати багаторічних досліджень щодо вивчення впливу застосування різних норм припосівних мінеральних добрив на урожайність кукурудзи залежно від попередника. Встановлено, що зернова продуктивність досліджуваної культури визначається погодними умовами вегетаційного періоду та досліджуваними факторами. Результати кореляційно-регресійного аналізу вказують на те, що достатня забезпеченість рослин вологою у фазі 3–5 листків та викидання волоті позитивно впливало на вихід зерна з одиниці площі, оскільки коефіцієнти кореляції (r) становлять відповідно 0,7469 та 0,7959. Водночас надмірне зволоження у період наливання зерна знижує урожайність кукурудзи, що зумовлене розвитком хвороб, які погіршують процеси формування зернової продуктивності. Дослідженнями підтверджена думка науковців про те, що буряків цукрових не є добрим попередником для кукурудзи, оскільки не сприяють розвитку мікоризи і як наслідок рослини досліджуваної культури на початкових етапах свого росту і розвитку відчувають нестачу фосфору, що проявляється у «Purple Corn Syndrome». На варіантах вирощування кукурудзи, де попередником був соняшник урожайність зерна становила 12,9–14,7 т/га, а при її вирощуванні після буряків цукрових – 11,9–14,2 т/га залежно від удобрення. Порівняльна оцінка норм внесення припосівного добрива YaraMila 16-27-7 свідчить про різну реакцію культури на варіацію досліджуваного фактора залежно від попередника. Встановлено, що при вирощуванні кукурудзи після соняшника приріст урожаю зерна становить 0,7–1,9 т/га, а при розміщенні її після буряків цукрових – 0,9–2,4 т/га залежно від кількості внесених елементів живлення. Найвища зернова продуктивність досліджуваної культури відмічена на варіантах із максимальними нормами внесення припосівного добрива (150 кг/га YaraMila
16-27-7) – 14,7 т/га у випадку коли попередником виступав соняшник та 14,2 т/га при розміщенні кукурудзи після цукрових буряків.