Вивчення стійкості до прикореневого вилягання у ліній кукурудзи різних генетичних плазм та гібридів, створених на їх основі
DOI:
https://doi.org/10.32636/01308521.2020-(67)-2-4Ключові слова:
лінії, гібриди, кукурудза, генетична плазма, західний кукурудзяний кореневий жук, стійкість до виляганняАнотація
Наведено результати вивчення стійкості до прикореневого вилягання у самозапилених ліній кукурудзи різних генетичних плазм та експериментальних гібридів, створених на їх основі, в умовах південно-західної частини Лісостепу України. За родоводом, досліджувані зразки відносяться до генетичних плазм Айодент, Рейд, Ланкастер, Лаукон, Добруджанка, Змішана та ін. Визначення стійкості до прикореневого вилягання проводили методом візуальної оцінки ступеня прикореневого вилягання рослин кукурудзи на природному фоні та спеціальним методом вимірювання сили опору кореневої системи рослин на примусове її вертикальне виривання із ґрунту за допомогою апарату «Авокс» (патент на корисну модель № 76524 від 10.01.2013 р.).
Відбір проведено при різних метеорологічних умовах та фазах росту і розвитку рослин. В умовах, що були спровоковані сильними вітрами та перезволоженням ґрунту, вибракувано 5‒7 % зразків з низькою стійкістю до вилягання (кут нахилу більше 60°). Згідно з проведеною візуальною оцінкою на природному фоні, досліджувані зразки за ступенем прикореневого вилягання були розподілені на 5 груп стійкості. Гібриди конкурсного сортовипробування були розподілені тільки на дві групи: неполеглі – 85,2 % і слабко полеглі (кут нахилу менше 30°) – 14,8 %. Це вказує на ефективність попередньо проведених селекційних відборів у напрямку поліпшення стійкості до вилягання вихідного матеріалу та гібридів, створених на його основі. За результатами візуальної оцінки лінії кукурудзи виділено 34 кращі зразки, що характеризуються високою стійкістю (7‒9 балів) до прикореневого вилягання на природному фоні.
У спеціальних дослідах, приладом «Авокс» визначено міцність (потужність) кореневої системи у 34 ліній відібраних на природному фоні, 30 нових експериментальних та 4 зареєстрованих гібридів вітчизняної та зарубіжної селекції. За результатами вимірювань, істотно вищу силу опору кореневої системи вертикальному вириванню, порівняно із стандартами, зафіксовано у 20 самозапилених ліній (від 35,6 % до 277,0 %) та 8 гібридів (від 7,3 % до 33,3 %). Значення досліджуваної ознаки у виділених ліній коливалися від 120,0 до 333,7 кг., а найбільший опір кореневої системи відмічено у лінії
Уч 18/16 (геноплазма Айодент). Рівень опору кореневої системи у виділених експериментальних гібридів коливався від 372,0 кг до
462,0 кг.
Необхідно відзначити, що у формулах цих гібридів є лінії
Уч 37/490 (геноплазма Змішана – 316,7 кг), Уч 68Мс (геноплазма Змішана – 303,2 кг), Уч 4/16 (геноплазма Лаукон – 260,7 кг), Уч 19/16 (геноплазма Айодент – 249,7 кг), які також виділені за істотно вищими значеннями сили опору кореневої системи вертикальному вириванню порівняно із лінією-стандартом Уч 88 (геноплазма Змішана – 88,5 кг).
У цілому, за результатами добору на природному фоні та у спеціальних дослідах сформовано робочу колекцію із 20 найкращих самозапилених ліній кукурудзи з високою міцністю кореневої системи, які можна використовувати для синтезу нових гібридів з високою стійкістю до прикореневого вилягання.
Отримані результати рекомендовано використовувати в подальших селекційних дослідженнях по кукурудзі з метою створення високоврожайних та адаптивних комерційних гібридів, що будуть характеризуватися підвищеною стійкістю до дуже поширеного на Буковині карантинного шкідника – західного кукурудзяного кореневого жука Diabrotica virgifera virgifera Le Conte.
Посилання
1. Артеменко С. Кукурудза в короткоротаційній сівозміні. Пропозиція. 2017. № 1. С. 82–87
2. Артеменко С. Ф., Ковтун О. В. Продуктивність та економічна ефективність вирощування кукурудзи в короткоротаційних сівозмінах у північному Степу. Бюлетень Інституту сільського господарства степової зони НААН України. 2016. №. 10. С. 77–91.
3. Бєліков Є. І., Купріченкова Т. Г. Вивчення врожайності ранньостиглих гібридів кукурудзи різних гетеросизних моделей в умовах степової зони України. Бюлетень Інституту сільського господарства степової зони НААН України. Дніпропетровськ : Нова ідеологія. 2015. № 9. С. 58–62.
4. Гадзало Я. М., Кириченко В. В., Дзюбецький Б. В. Стратегія інноваційного розвитку селекції і насінництва зернових культур в Україні. Київ ‒ Харків ‒ Дніпро, 2016. 32 с.
5. Гур’єва І. А., Рябчун В. К., Літун П. П. Методичні рекомендації польового та лабораторного вивчення генетичних ресурсів кукурудзи. Вид. друге доповнене Інституту рослинництва імені В. Я. Юр’єва. Харків. 2003. 43 с.
6. Дзюбецький Б. В. Селекція кукурудзи. Спеціальна селекція польових культур. Біла Церква. 2010. Т. 6. С. 120–146.
7. Дзюбецький Б. В., Боденко Н. А., Бондарь Т. М. Використання генетичної плазми Айодент у селекції вихідного матеріалу. Вісник аграрної науки. 2013. № 9. С. 32−35.
8. Дзюбецький Б. В., Заплітний Я. Д. Стійкість ліній кукурудзи різних зародкових плазм до вилягання та основних хвороб і шкідників. Міжн. наук. конференція «Селекція та генетика сільськогосподар-ських рослин: традиції та перспективи» до 100-річчя СГІ-НЦНС. Одеса. 2012.
9. Дзюбецький Б. В., Черчель В. Ю. Сучасна зародкова плазма в селекції кукурудзи в Інституті зернового господарства УААН. Селекція і насін-ництво. Харків, 2002. Вип. 86. С. 11–19.
10. Дзюбецький Б. В., Черчель В. Ю., Антонюк С. П. Селекція кукурудзи. Генетика і селекція в Україні на межі тисячоліть. 2001. Т. 2. С. 578–581.
11. Доспехов Б. А. Методика полевого опыта (с основами статистической обработки результатов исследований). 5-е изд., доп. и перераб. Москва : Агропромиздат, 1985. 351 с.
12. Етапи селекції кукурудзи в Інституті рослинництва ім. В. Я. Юр’єва НААН / Л. В. Козубенко та ін. Теоретичні дослідження та практичні досягнення Інституту рослинництва ім. В. Я. Юр’єва НААН : історія та сьогодення (1908–2018 рр.). Харків : ФОП Бровін О. В. 2018. С. 482–503.
13. Ідентифікація ознак кукурудзи (Zea mays L.) : навч. посібник / В. В. Кири-ченко та ін. Харків, 2007. 137 с.
14. Китаёва С. С., Кириченко В. В., Чернобай Л. Н., Полиморфизм микро-саттелитных локусов инбредных линий кукурузы (zea mays l.) харьковской и мировой селекции. Науковий вісник Національного університету біоресурсів і природокористування України. Серія : Агрономія. 2013. 183 (2). С. 306–313.
15. Кунер А., Целнер М. Де живе і шкодить діабротика. Агроексперт. 2011. № 1. С. 36–37.
16. Методика проведення експертизи сортів рослин групи зернових, круп’яних та зернобобових на придатність до поширення в Україні / укл. Лівандовсь-кий А. А. та ін. Вінниця, 2016. 82 с.
17. Оценка устойчивости кукурузы к повреждению Diabrotica virgifera / П. А. Мельник и др. Защита и карантин растений. Москва. 2005. № 10. С. 48.
18. Родак Н. ТОП-10 стран по выращиванию кукурузы в 2019 году. URL: https://latifundist.com/rating/top-10-stran-po-vyrashchivaniyu-kukuruzy-v-2019-godu.
19. Сиволап Ю. М., Кожухова Н. Е. ДНК-технології у дослідженні генетичного потенціалу кукурудзи. Селекція і насінництво. 2008. Вип. 96. С. 113–120.
20. Створення середньопізніх гібридів кукурудзи на базі плазми Ланкастер (С103) / Дзюбецький Б. В. та ін. Бюлетень Інституту сільського господарства степової зони НААН України. 2012. № 3. С. 8–11.
21. Технологія вирощування кукурудзи в різних ґрунтово-кліматичних зонах України / А. В. Черенков та ін. Дніпропетровськ. 2011. 51 с.
22. Трибель С. О., Гетьман М. В., Бахмут О. О. Захист кукурудзи від шкідників. Агроном. 2010. № 2. С. 58–62.
23. Черномиз А. М., Микуляк І. С. Селекція скоростиглих гібридів кукурудзи в умовах Буковини. Передгірне та гірське землеробство і тваринництво. 2008. Вип. 50. С. 111–117.
24. Черчель В. Ю., Боденко Н. А. Врожайність зерна та гіпотетичний гетерозис сестринських гібридів кукурудзи плазми Рейд. Бюлетень Інституту зернового господарства УААН. Дніпропетровськ : Нова ідеологія. 2010. № 39. С. 12–15.
25. Черчель В. Ю., Дзюбецький Б. В., Марочко В. А. Адаптивні властивості кукурудзи. Пропозиція. 2014. № 3. С. 76–78.
26. Шпаар Д. Кукуруза: выращивание, уборка, хранение и использование. Киев : Издательский дом «Зерно». 2012. 464 с.
27. Шубравська О. В., Прокопенко К. О. Розвиток аграрного ринку України в умовах дії інноваційних чинників. Економіка і прогнозування. 2011. № 2. С. 118–129.
28. Hallauer A. R. History, Contribution, and Future of Quantitative Genetics in Plant Breeding : Lessons From Maize. Crop Science. 2007. 47 : Supplement 3. Р. 4–19.
29. Mikel M. A. Genetic composition of contemporary U. S. commercial dent corn germplasm. Crop Science. 2011. Vol. 51, № 2. P. 592–599.
30. Riedell W. E. Root responses of maize hybrids following corn rootworm larval feeding damage. Cercal Research Communications. 1994. Vol. 22. No 4. P. 327–333.
31. Shrestha J. Agro-morphological characterization of maize inbred lines. Weed pecker Journal of Agricultural Research. 2013. Vol. 2. No 7. Р. 209–211.
32. Sprague G. F. Heterosis in Maize: Theory and Practice // Heterosis: Reappraisal of Theory and Practice Monographs on Theoretical and Applied Genetics, [Ed. : R. Frankel]. Springer Science and Business Media. 2013. Vol. 6. P. 47–70.
33. Troyer A. F. Popular and persistent corn germplasm in 70 centuries of evolution. In C. W. Smith (ed.) Corn: Origin, history, technology, and production. John Wiley and Sons. New York (in press). 2004. P. 133–233.
Завантаження
Опубліковано
Номер
Розділ
Ліцензія
Авторське право (c) 2020 Я. Д. ЗАПЛІТНИЙ, І. С. МИКУЛЯК, М. І. ЛІНСЬКА, Т. Я. КАРП, Г. В. КОЗАК (Автор)
Ця робота ліцензується відповідно до ліцензії Creative Commons Attribution-NonCommercial 4.0 International License.
