Ефективність різних варіантів системи живлення щодо впливу на целюлозолітичну активність ґрунту та накопичення урожайності картоплі

Анотація

Наведено результати досліджень впливу окремих елементів системи удобрення картоплі різних груп стиглості на целюлозолітичну активність сірих лісових поверхневооглеєних  крупнопилувато-легкосуглинкових ґрунтів на лесоподібних відкладах. Встановлено, що розкладання лляної тканини залежить від вмісту в ґрунті доступних форм азоту, фосфору і калію та інших мікроелементів. За швидкістю процесу розкладання можливе визначення загального показника мікробіологічної діяльності організмів у ґрунті і це свідчить про участь усіх мікроорганізмів-трансформерів у процесах розкладання. Целюлоза, як полісахарид за процесів розкладання призводить до утворення простих цукрів, що служать первинним джерелом вуглецю в навколишньому середовищі. Целюлозні ланцюги, що з’єднані водневими зв’язками містять 44,4 % вуглецю 6,17 % водню та 49,4 % кисню. Целюлозолітичні організми забезпечують постачання джерел вуглецю задля підвищення родючості ґрунтів та підтримки балансу поживних речовин через пришвидшення процесів розкладання залишків. Целюлозоруйнуюча активність розкладання лляного полотна за найнижчих показників відмічалась на контрольному варіанті, тобто без застосування будь-яких добрив і становила 46,2 та 49,8 % відповідно ранньостиглого сорту картоплі Слаута та середньостиглого сорту Легенда. Найбільш інтенсивне розкладання лляного полотна відбувалося на варіантах з внесенням сухого гранульованого курячого посліду (0,5 т/га) та добрива біогумус (4,0 т/га). Відповідно у сорту картоплі Слаута ці показники склали 70,4 та 71,5 % та перевищили контрольний варіант на 22,4  та 23,8 %. Для середньостиглого сорту картоплі Легенда за внесення вище наведених доз добрив перевищення контрольного варіанту було на 21,3 та 24,1 відсотка і відповідно складало 71,2 та 73,9 відсотка целюлозоруйнуючої активності.