Вплив сівозмінного фактора на гербологічний стан посівів сої
DOI:
https://doi.org/10.32636/01308521.2020-(68)-1-1Ключові слова:
сівозміна, удобрення, соя, забур’яненість, бур'яниАнотація
Досліджено вплив сівозмінного фактора на потенційну й актуальну забур’яненість посівів сої та винос поживних речовин бур’янами. Найменший насіннєвий фонд сегетальних видів відмічено після попередника ячменю ярого за традиційної системи удобрення (N45Р45К45) – 25,4 тис. шт./м2, після гречки – 33,8 тис. шт./м2. Найбільшу кількість бур’янів спостерігали у варіанті із застосуванням побічної продукції і мінеральних добрив (N22,5Р22,5К22,5) – 34,5 тис. і 41,2 шт./м2.
Найвищу забур’яненість сої на початку вегетації спостерігали після гречки при внесенні мінеральних добрив у нормі N45Р45К45 – 142 шт./м2, дещо нижчою вона була після ячменю ярого – у цьому ж варіанті удобрення цей показник становив 128 шт./м2. Домінуючими видами були грицики звичайні (Capsellabursa-pastoris (L.) Medik.), лобода біла (Chenopodium album L.), фіалка польова (Viola arvensis Murr.), плоскуха звичайна (Echinochloa crusgalli (L.) Beauv.), ромашка польова (Matricaria perforate Merat.).
До завершення вегетації сої спостерігали збільшення забур’яненості на варіантах без внесення мінеральних добрив після попередників гречки – 154 шт./м2 та ячменю ярого – 136 шт./м2 через сприятливі умови для проростання плоскухи звичайної (Echinochloa crusgalli (L.) Beauv.), мишію сизого (Setaria glauca (L.) Beauv.), триреберника непахучого (Matricaria perforate Merat.).
Вищу конкурентоспроможність сої щодо бур’янів виявлено на варіантах із внесенням N45Р45К45: співвідношення мас культури і бур’янів становило 6,8 (попередник – ячмінь ярий) та 5,7 (гречка). За отриманої врожайності після таких попередників, як ячмінь ярий і гречка (1,78 і 1,70 т/га), втрати становили 18,5 і 18,8%.
У посівах сої найменший сумарний винос мінеральних речовин – 173,6–193,1 кг/га – було відмічено на контролі (попередники – гречка, ячмінь ярий), з яких на азот (N) припадає 36%, фосфор (P2O5) – 13%, калій (K2O) – 51%.
Встановлено, що найменшу потенційну забур’яненість ґрунту та актуальну перед збиранням врожаю, високий сумарний винос мінеральних речовин забезпечила традиційна система удобрення.
Посилання
1. Бойко П., Коваленко Н. Сівозмінний контроль бур’янів. Farmer. 2011. № 1. С. 58–59.
2. Бомба М. Я. Бур’яни в посівах. Захист рослин. 2000. № 9. С. 2–3.
3. Вавринович О. В., Качмар О. Й. Вплив систем удобрення і вапнування на потенційну забур’яненість ґрунту. Вісник Львів. нац. аграрного ун-ту. Сер.: Агрономія. 2014. № 18. С. 93–98.
4. Вавринович О. В., Качмар О. Й. Вплив систем удобрення на формування забур’яненості зернобобових культур в короткоротаційних сівозмінах. Агро¬промислове виробництво Полісся. 2014. Вип. 7. С. 11–15.
5. Исаев В. В. Прогноз и картографирование сорняков. Москва, 1990. 192 с.
6. Іващенко О. О., Кунак В. Д. Небезпечні компоненти посівів. Захист рослин. 2001. № 3. С. 16–18.
7. Іващенко О. О. Сучасні проблеми гербології. Вісник аграрної науки. 2004. № 3. С. 27–29.
8. Інтегрований контроль над бур’янами в агроценозах кормових і зернофуражних культур / В. П. Борона та ін. Вісник аграрної науки. 2009. № 3. С. 14–16.
9. Корнійчук М. С. Моніторинг фітосанітарного стану польових культур в технологічних дослідах. Землеробство : міжвід. темат. наук. зб. 2017. Вип. 1. С. 93–97.
10. Красиловець Ю. Г. Оптимізація системи фітосанітарної безпеки зернових колосових культур. Посібник українського хлібороба. 2010. С. 38–47.
11. Методичні рекомендації і програма досліджень з обробітку ґрунту / А. М. Малієнко та ін. Чабани, 2008. 87 с.
12. Рекомендації з інтегрованої системи захисту озимої пшениці від хвороб, шкідників та бур’янів / М-во аграр. політики України, УААН ; Ін-т захисту рослин УААН ; підгот. : М. П. Лісовим та ін. Київ : Світ, 2002. 31 с.
13. Сайко В. Ф., Федорова Н. А., Грицай А. Д. Ефективність інтенсивних технологій вирощування озимих зернових культур в Лісостепу та Поліссі. Землеробство. 1992. Вип. 67. С. 3–19.
14. Сторчоус І. М. Контроль бур’янів на сої в другій половині вегетації. Агроном. 2011. № 4. С. 87–89.
15. Циков В. С., Матюха Л. П. Бур’яни: шкодочинність і система захисту. Дніпропетровськ, 2006. 86 с.
16. Шевніков М. Я., Міленко О. Г. Міжвидова конкуренція та забур’яненість посівів сої залежно від моделі агрофітоценозу. Вісник аграрної науки Причорномор’я. 2015. Вип. 3. С. 116–123.
17. Шевченко М. С. Природоохоронна модернізація базових елементів землеробства як фактор оптимізації агроценозів. Бюлетень Ін-ту зернового господарства УААН. 2005. № 26/27. С. 7–11.
18. Anderson R. L. An ecological approach to strengthen weed management in the semiarid Great Plains. Advances in Agronomy. 2003. No. 80. Р. 33–62.
19. Anderson R. L. Integrating a complex rotation with no-tillim proves weed management in organic farming. Agron. Sustain. Dev. 2015. Vol. 35 (3). P. 967–974.
20. Assessing innovative sowing patterns for integrated weed management with a 3D crop: weed competition / N. Colbach et al. Eur. J. Agron. 2014. Vol. 53. P. 74–89.
21. Blubaugh C., Kaplan I. Tillage compromises weed seed predator activity across developmental stages. Biol. Control. 2015. Vol. 81. P. 76–82.
22. Chauhan B., Singh R., Mahajan G. Ecology and management of weeds under conservation agriculture. Crop Prot. 2012. Vol. 38. P. 57–65.
23. Colbach N., Granger S., Meziere D. Using a sensitivity analysis of a weed dynamics model to develop sustainable cropping systems II. Long-term effect of past crops and management techniques on weed infestation. J. Agric. Sci. 2013. Vol. 151. P. 247–267.
24. Colbach N., Mézière D. Using a sensitivity analysis of a weed dynamics model to develop sustainable cropping systems I. Annual interactions between crop management techniques and biophysical field state variables. J. Agric. Sci. 2013. Vol. 151. P. 229–245.
25. Crop yield and weed growth under conservation agriculture in semi-arid Zimbabwe / N. Mashingaidze et al. Soil Tillage Res. 2012. Vol. 124. P. 102–110.
26. Gunton R., Petit S., Gaba S. Functional traits relating arable weed communities to crop characteristics. J. Veg. Sci. 2011. Vol. 22. P. 541–550.
27. Innovation in mechanical weed control in crop rows / Van der Weide R. et al. Weed research. 2008. Vol. 48. P. 215–224.
28. Legere A., Stevenson F., Vanasse A. Short communication: a corn test crop confirms beneficial effects of crop rotation in three tillage systems. Can. J. Plant Sci. 2011. Vol. 91. P. 943–946.
29. Mahajan G., Chauhan B. The role of cultivars in managing weeds in dry-seeded rice production systems. Crop Prot. 2013. Vol. 49. P. 52–57.
30. Marín C., Weiner J. Effects of density and sowing pattern on weed suppression and grain yield in three varieties of maize under high weed pressure. Weed Res. 2014. Vol. 54. P. 467–474.
31. Ngwira A., Aune J., Thierfelder C. On-farm evaluation of the efffects of the principles and components of conservation agriculture on maize yield and weed biomass in Malawi. Exp. Agric. 2014. Vol. 50. P. 591–610.
32. Stacked crop rotations exploit weed–weed competition for sustainable weed / A. Garrison et al. Weed Sci. 2014. Vol. 62. P. 166–176.
33. Van Acker R. C. Weed biology serves practical weed management. Weed research. 2009. Vol. 49. P. 1–5.
Завантаження
Опубліковано
Номер
Розділ
Ліцензія
Авторське право (c) 2020 О. В. ВАВРИНОВИЧ, О. Й. КАЧМАР (Автор)
Ця робота ліцензується відповідно до ліцензії Creative Commons Attribution-NonCommercial 4.0 International License.
